На погрібнику, рясно вкритому килимом споришу, стояла скриня, підставивши свої темно-зелені боки, розмальовані квітами, сонечку. Здавалося, що вона – вершина вісі, навколо якої обертається двір з усіма його мешканцями й крамом. Біля скрині
Додав oleg.verbova 22 серпня 2013
Було це давно. Тоді Бог наш ще маленьким був. Якось сидів Він на великій пухкій хмарі, відривав від неї шматочки й грався. Ліпив тварин, гори, дерева… І виліпив якось такого собі хмаринку-чоловіка: два вуса т
Додав oleg.verbova 21 квітня 2013
Клечаної суботи, напередодні Зелених Свят, Сонце ховалося за небокрай. Ніч готувалася замінити день. Аромати чабрецю, полину й деревію заповнювали степовий простір. Розчесавши гривасту сиву ковилу, вітер мостився понад річкою,
Додав oleg.verbova 08 квітня 2013
На столі стояла чарка. Вік її був не коротким і не довгим. Так собі, років за сотню. З усього комплекту, купленого прадідом, вона залишилась одна єдина.
Сестри її загубилися в різні часи й у різних країнах, не покидаючи ніколи своїх господарів &n
Додав oleg.verbova 25 березня 2013
Літній вечір над Дніпром, чарівна краса. Після праці в саду присів біля горобини відпочити. Під ногами стелився барвінок. Зеленим килимком з розсипаними синіми зірочками-квітками. Давно росте тут… розрісся, душу радує
Додав oleg.verbova 19 березня 2013
Жили собі дід та баба. І так сталось, що гляділи вони внучка свого Панька. Справний внучок був. По господарству допомагав, грамоту вчив. Прийшов час і ремесло йому пізнавати. От він і говорить до діда з бабою – «Б
Додав oleg.verbova 01 березня 2013